СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ У ТРАНСПОРТНОМУ ПРОЦЕСІ
DOI:
https://doi.org/10.18664/1994-7852.195.2021.241097Ключові слова:
дорожня безпека, транспортний процес, професійна надійність водія, соціальний процес, людський факторАнотація
У статті розглядається проблема соціальної орієнтації безпеки дорожнього
руху з урахуванням професійної надійності водія в транспортному процесі. Показано, що
дорожній рух – це певний соціальний процес суспільства, в якому поведінка людей завжди
визначається соціальним середовищем і в якому безпека дорожнього руху має першорядне
значення.
Аналіз джерел про професійну надійність водія автотранспорту дав можливість
виділити його психофізіологічні причини, які знижують безпеку дорожнього руху і на які слід
звернути особливу увагу. Слід зауважити, що безпеку дорожнього руху можна розглядати як
спеціалізовану діяльність із запобігання аваріям у транспортному процесі. Така діяльність
базується на відповідних підрозділах, які підтримують безпеку дорожнього руху.
Профілактичні заходи цих органів відрізняються своїм особливим призначенням із
застосуванням спеціальних методів і засобів.
Відповідно особливо важливим стає віктимологічний фактор учасника дорожнього
руху в ДТП. Зрозуміло, що віктимологічна профілактика серед учасників дорожнього руху не
є панацеєю і не вирішує всіх проблем. Віктимологічна профілактика не є абстрактною за
своєю суттю, але постає як певна цілеспрямована система і спирається на фактор людини
як учасника дорожнього руху. Водночас принципи побудови та функціонування цієї системи
мають цілком конкретну теоретичну та практичну спрямованість.
Зроблено висновок, що в транспортному процесі безпека дорожнього руху визначається
як на основі професійної надійності водія, так і рівня його «соціальної адаптації».
Актуальність висновку підтверджується не лише тим, що він відповідає Стратегії на період
до 2030 року, але й тим, що Європейська рада з безпеки транспорту (ETSC) у Мальтійському
меморандумі (січень 2017 р.) переглянула Директиви про початкові кваліфікації та
підготовку водіїв автотранспортних засобів з урахуванням людського фактора.
Посилання
ETSC 2012. Підходи до безпеки дорожнього руху: від оцінки ризику до навчання. URL:
information@etsc.eu.
Кодекс України про адміністративні правопорушення. Харків: Парус, 2008. 252 с.
Кодекс України про кримінальні правопорушення (із змінами та доповненнями).
Харків: ТОВ «Одіссей», 2008. 288 с.
Лончинский Б. Ф. ДТП. Ошибки водителей, приведшие к их возникновению. Сарма,
104 с.
Про схвалення Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року:
розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 р., № 430-р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80#Text.
Daniele Stam, Adriano Alessandrini. ARTS for Last-Mile Transport Designing and
Integrating in Cities. Implementing Automated Road Transport Systems in Urban Settings. 2018.
Chapter 2. P. 17-80. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-812993-7.00002-4
Романов А. Н. Автотранспортная психология. Москва: Изд. центр «Академия», 2002.
с.
Транспортне право України / М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишнивецька та ін.;
за ред. М. Л. Шелухіна. Київ: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. 896 с.
Усольцева И. В. Психологические основы безопасного управления транспортным
средством. Автополис. Саратов, 2009. 240 с.
Франк Л. В. Виктимология и виктимность. Душанбе: ОАО «Кафкак», 1972. 577 с.
Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем. Аварійність на
автошляхах України. URL: http://www.sai.gov.ua/ua/people/5.htm.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
